Про ненависть до я та надлюдину

Чого ти хочеш? Що ти відчуваєш?

Я, про яке можна знати чи говорити, є лиш на той момент, доки про нього йдеться.

Маючи всю пам'ять, те миттєве я забирає на себе всю вічність існування, вирішує/створює проблеми, про які нижче, і зникає назавжди, приносячи лише біль.

Я, що є синонімом розуму думаючого, виникає лише в момент питання: що я маю зробити? що я думаю про це?
Кожного разу інше, хоч і схоже на попереднє, проте відповідальності за попереднє не відчуває.

Розум же проявляється в двох фазах: думаючий і діючий.
Діючий вирішує тактичні завдання - як реалізувати той чи інший план, те, що ми тренуємо в собі.
Думаючий же покликаний ставити/розпізнавати ці задачі, проте лиш плодить дихотомії, намагаючись поділити світ на погане і хороше.
Треба уникнути поганого і прийти в хороше, передбачити всі можливі трабли і порішати наперед, "там чекає нас пздц, нада шота рішать"
Він, як компас, постійно вказує на "краще", тим самим обзиваючи дійсність не настільки хорошою, як вона могла би бути. Ідеалізуючи можливе, він не дає змоги насолодитись існуючим, а отже, породжує постійний біль від неможливості набути "прекрасне те", якого, імовірно, насправді немає.
Задачі ж виникають самі по собі, без потреби їх планувати - просто вирішуй по мірі появи.

Таким чином, я постійно перебуває в напруженні, відмовляючись від теперішнього на користь звісно кращого майбутнього (забуваючи, що теперішнє і є вчорашнім майбутнім, заради якого віддано вчорашнє тепер), та в муках неможливості досягнути нарешті того, заради чого все віддано.

Крок номер один:
відмовитися від дихотомій: зовні є події, хороші вони чи ні є лиш всередині, не назначати речі хорошим чи поганим, спробувати сприйняти їх як вони є, а не через призму пам'яті.

Хз як це зробити, проте
Человек есть то, что дóлжно превзойти.

Тіні Незабутих Предків / Рецензія-відгук

Це було найкраще кіно, яке я бачив!*

*українського виробництва

Вже з трейлера стало ясно, що фільм орієнтовано на мас-маркет, і що це попурі із типових поп-жахів закордонного розливу. Нічого поганого в цьому не бачу, українському кіно пора виходити із підпілля артхаузу і нарешті вийти із дідової криївки.

Ознайомтеся із трейлером. Як не дивно, половини того, що у ньому тізерить, в фільмі не було)

Фільм було переглянуто в кінотеатрі Жовтень, що само по собі може непогано відтінити якість картинки.

І я був-таки здивований!

Нарешті фільм вітчизняного виробництва виконано на достойному рівні.
Якісно. Якісні ефекти, які не змушують видирати очі (як у ТойХтоПройшовКрізьВогонь) і хороший саундтрек (дабстеп дає +10 будь-якій сцені, і The HardKiss для дівчаток).
Класно, що знімали все в Україні, місцями і не скажеш, що все це десь тут.
Жанр балансує на межі спроби зробити фільм у жанрі поп-жаху, і стьобу над цим жанром. (Не)навмисна цитатність просякає все.
Щодо сюжету, то він, як і у будь-якому іншому середньогімняному західному поп-жаху (із яких все і здерто), фактично відсутній. Це не робить фільму честі, але і не сильно принижує його, бо!
Бо у фільмі скрізь і всюди мольфари і інша карпатська нечисть і словечки, замість типового хеловінського попкорну, або й просто банального умрьош чєрєз СЄМЬ днєй!
Крім того, вкрай приємно дивує, що фільм не дубльований. Хоч і переозвучений, проте нарешті ти чуєш мову не лише на слух, а й очима.

Тому мій вирок невблаганний: треба йти.
Не тому, що ну це український фільм ну ок підемо глянемо.
І не лише, щоби ваш голос гривнею було почуто.
І навіть не тому, що там є півсекунди правого соска.

Predictably Irrational

Ви бачили фільм "Містер Ніхто"?
Особисто я знав, що подивлюся його докінця ще до появи назви. Ну ок, Джаред Лето теж причетний, але фільм захопив мене першою сценою - демонстрацією "голуб’ячих забобонів".

І от Ден Аріелі, про якого я згадував у попередньому пості, зробив це із людьми. Ну, може не зовсім це, але його товстелезна книга Predictably Irrational показує, що люди нічим не інакші.
Дядько топче засади класичної економічної теорії в лиці раціональності людини під стягом свіжого (на момент проведення експериментів) бачення - точки зору behavioral econonomics, яка найдивнішим чином перекладається українською як економічна теорія і психологія.

Книга повна простих і абсолютно очікуваних висновків, зате їх підтверження експериментально, хоч і здається інколи триньканням часу, наштовхує на необхідні думки.
Насправді не обійшлося і без добрячого переліку ідей, які можна застосувати в реальному житті або похвалитися перед кимось ерудицією. Деякі із них можна глянути на відео, толку переписувати, якщо слухати набагато цікавіше?

Резюме: якщо вам сподобалося останнє відео, вам необхідно прочитати цю книгу. Або на крайняк послухати, подвійна вигода: вона начитана расово англійською мовою.

Buy_ology

Закінчив читати Buyology – Truth and Lies About Why We Buy пана Martin Lindstrom.

Загалом вона мені сподобалася, проте не настільки, як захоплива Predictably Irrational пана Дена Аріелі, про яку я напишу пізніше.

Вже із передмови я зрозумів, що не відчую істинного захоплення книгою - першим реченням вказується як багато було витрачено на експериментальну частину цієї роботи ($7кк, прим. ред.). Не думаю, що хвалитися цим варто отак зразу, розумію, що це повинно було би заінтригувати читача, надати додаткової ваги результатам дослідів, примусити читача купити книгу. Але як на мене, якось мілко. Можливо, передмова писалася вже у нас...?

Ближче до суті: книга побудована на аналізі брендингу, історіях успіху і провалу, спроб оцінити перспективи існуючих брендів, сконструювати нові, які мали б більші шанси на успіх, та інструментів, які для цього використовувилися (6 ком у реченні).
Вищезгадані 7кк доларів були витрачені на наукові експерименти: ідея авторова, виконування докторів наук і доцентів, проффесорів європейських універів. Зміст дослідів полягав у тому, щоби виявити, що насправді думають і відчувають учасники фокус-груп, минути один перевалочний пункт (сприйняття себе людиною) між впливом реклами та дією піддослідного (учасника фокус-групи).
Для цього було поставлено декілька експериментів, всі із контрольними групами і іншим плацебо, під час яких реакції піддослідних (окрім їх усвідомлених відповідей) вивчалися ще й за допомогою магнітно-резонансної томографії (хто дивився др.Хавса, той знає, що таке МРТ) та топографічного картування електричної активності мозку (ТКЕАМ, прокачана електроенцефалограма, ваші думки в реальному часі).

Основні результати:
1. Написи на пачках цигарок про курці помирають рано та картинки із частинами небіжчиків із гнилими легенями не мають вагомого негативного впливу на бажання курця затягнутися (хоча інколи можливий і зворотній вплив - на написах часто написано куріння, курити, що стимулює курця)
2. Продакт-плейсмент не є ефективний, якщо він не є частиною історії, бренди, що пролітають мимо - пролітають мимо (у Сталоне був крутий годинник, але який?).
3. Якщо ваш продукт дає користувачу відчути себе кимось іншим - він має більший шанс вистрілити (ГітарХіро - я рок-зірка!).
4. Логотип не є єдиним способом забрендувати носій, багато хто використовує стійку асоціацію із якимось простим образом, до якого перед тим її прив’язують (червоний колір - ну це лайф. Або мтс.)
5. Людям необхідні ритуали, і бренд-команди навмисно створюють їх довкола своїх брендів (зазвичай ритуали не мають змісту, просто сама наявність ритуалу робить процес проживання товару приємнішим: пий текілу "правильно")
6. Автор знайшов дуже багато чого спільного між брендом і релігією, "основные мировые религии зиждутся на десяти столпах: общности верующих людей, ясном видении своего предназначения, чувстве превосходства над противниками веры, чувственном восприятии мира, сакральных текстах, про­славлении своего величия, проповедовании «Святого Писа­ния», символизме, чудесах и религиозных обрядах." Можна провести паралелі із деякими фруктами.
7. Звук, запах і текстура товару не менш важливі від вигляду товару, а часто мають вирішальну роль при виборі (несвідоме вирішує).
8. Сексуальний підтекст реклами звертає на себе увагу, але відбирає увагу від рекламованого (всі дивляться на тіла, а не на продукт)

Загалом, книжка ОК, в ній безліч цікавих прикладів (через що вона і ОК), вона не надто затягнута, читається легко. Я би поставив 7/10.

А ну і там постійно мусолиться термін "нейромаркетинг". Сподобалося, слово гарне.