Подорож в Литву: Вільнюс, Каунас, Клайпеда.

Причиною цієї поїздки було те, що мені була потрібна віза, а литовці відомі своїми мультиками (не хентай). Принаймні, панувала така думка. Плюс, раптова акція від МАУ, дешеві квитки до Вільнюса. До речі, дізнався про неї з із супер-ресурсу – Costfucker. Бери з мене приклад.

Отже, квитки взято. Спланувалася подорож: Вільнюс – Клайпеда – Каунас – Вільнюс. Транспорт між ними – офіційний автобус, 3.5, 2.5 і 1.5 години відповідно. Хоч це і Європа, ніяких вайфаїв з розетками і туалетами, як в приватних SimpleExpress чи LuxExpress все ж немає :(

Проживання – хостели, орієнтовно 10 євро з людини за ніч, якщо не брати стодолу на 10 чоловік. Десь дешевше, десь дорожче, залежно який рівень комфорту для тебе прийнятний.

Якщо коротко, всі три міста варто відвідати, ідеально – два дні в кожному. Наша подорож була довжиною в чотири дні, тож в Клайпеді ми були два неповних дні, і по дню в решті міст.

Осінь, зима, весна, літо, і знову осінь

I want to fucking tear you apart

“Хто тут?”

Могилів-Подільський - Кишинів - Бендери - Тирасполь - Одеса

Ця подорож планувалася як різкий, нестримний прорив крізь Молдову в Одесу. Приблизна географія подорожі виглядає так:

Спочатку треба доїхати до Могильова-Подільського, сідаєш на експрес з Києва, відправляється близько п'ятої вечора, об одинадцятій ти вже там. Треба знайти де переночувати, наш вибір пав на готель Олімп - переночуйте як боги за 135 грн з людини. А все через те, що там немає хостелів.

Кампод - Хотин - Чернівці

Планували з друзями подорож, а вийшло приблизно отаке:
в четвер ввечері виїжджаєш експресом (фу, спати насидячи, жесть) в Кам'янець-Подільський
ранком оглядаємо місто і фортецю
після обіду - маршрутка на Хотин, там дві годинки глянути тамтешню твердиню
ввечері на Чернівці, теж маршруткою, поселяємся, ночуєм, і два дні споглядання усіляких університетів та ін.
ввечені в неділю на потяг до Києва.

Про ненависть до я та надлюдину

Чого ти хочеш? Що ти відчуваєш?

Я, про яке можна знати чи говорити, є лиш на той момент, доки про нього йдеться.

Маючи всю пам'ять, те миттєве я забирає на себе всю вічність існування, вирішує/створює проблеми, про які нижче, і зникає назавжди, приносячи лише біль.

Я, що є синонімом розуму думаючого, виникає лише в момент питання: що я маю зробити? що я думаю про це?
Кожного разу інше, хоч і схоже на попереднє, проте відповідальності за попереднє не відчуває.

Розум же проявляється в двох фазах: думаючий і діючий.
Діючий вирішує тактичні завдання - як реалізувати той чи інший план, те, що ми тренуємо в собі.
Думаючий же покликаний ставити/розпізнавати ці задачі, проте лиш плодить дихотомії, намагаючись поділити світ на погане і хороше.
Треба уникнути поганого і прийти в хороше, передбачити всі можливі трабли і порішати наперед, "там чекає нас пздц, нада шота рішать"
Він, як компас, постійно вказує на "краще", тим самим обзиваючи дійсність не настільки хорошою, як вона могла би бути. Ідеалізуючи можливе, він не дає змоги насолодитись існуючим, а отже, породжує постійний біль від неможливості набути "прекрасне те", якого, імовірно, насправді немає.
Задачі ж виникають самі по собі, без потреби їх планувати - просто вирішуй по мірі появи.

Таким чином, я постійно перебуває в напруженні, відмовляючись від теперішнього на користь звісно кращого майбутнього (забуваючи, що теперішнє і є вчорашнім майбутнім, заради якого віддано вчорашнє тепер), та в муках неможливості досягнути нарешті того, заради чого все віддано.

Крок номер один:
відмовитися від дихотомій: зовні є події, хороші вони чи ні є лиш всередині, не назначати речі хорошим чи поганим, спробувати сприйняти їх як вони є, а не через призму пам'яті.

Хз як це зробити, проте
Человек есть то, что дóлжно превзойти.

Тіні Незабутих Предків / Рецензія-відгук

Це було найкраще кіно, яке я бачив!*

*українського виробництва

Вже з трейлера стало ясно, що фільм орієнтовано на мас-маркет, і що це попурі із типових поп-жахів закордонного розливу. Нічого поганого в цьому не бачу, українському кіно пора виходити із підпілля артхаузу і нарешті вийти із дідової криївки.

Ознайомтеся із трейлером. Як не дивно, половини того, що у ньому тізерить, в фільмі не було)

Фільм було переглянуто в кінотеатрі Жовтень, що само по собі може непогано відтінити якість картинки.

І я був-таки здивований!

Нарешті фільм вітчизняного виробництва виконано на достойному рівні.
Якісно. Якісні ефекти, які не змушують видирати очі (як у ТойХтоПройшовКрізьВогонь) і хороший саундтрек (дабстеп дає +10 будь-якій сцені, і The HardKiss для дівчаток).
Класно, що знімали все в Україні, місцями і не скажеш, що все це десь тут.
Жанр балансує на межі спроби зробити фільм у жанрі поп-жаху, і стьобу над цим жанром. (Не)навмисна цитатність просякає все.
Щодо сюжету, то він, як і у будь-якому іншому середньогімняному західному поп-жаху (із яких все і здерто), фактично відсутній. Це не робить фільму честі, але і не сильно принижує його, бо!
Бо у фільмі скрізь і всюди мольфари і інша карпатська нечисть і словечки, замість типового хеловінського попкорну, або й просто банального умрьош чєрєз СЄМЬ днєй!
Крім того, вкрай приємно дивує, що фільм не дубльований. Хоч і переозвучений, проте нарешті ти чуєш мову не лише на слух, а й очима.

Тому мій вирок невблаганний: треба йти.
Не тому, що ну це український фільм ну ок підемо глянемо.
І не лише, щоби ваш голос гривнею було почуто.
І навіть не тому, що там є півсекунди правого соска.

Predictably Irrational

Ви бачили фільм "Містер Ніхто"?
Особисто я знав, що подивлюся його докінця ще до появи назви. Ну ок, Джаред Лето теж причетний, але фільм захопив мене першою сценою - демонстрацією "голуб’ячих забобонів".

І от Ден Аріелі, про якого я згадував у попередньому пості, зробив це із людьми. Ну, може не зовсім це, але його товстелезна книга Predictably Irrational показує, що люди нічим не інакші.
Дядько топче засади класичної економічної теорії в лиці раціональності людини під стягом свіжого (на момент проведення експериментів) бачення - точки зору behavioral econonomics, яка найдивнішим чином перекладається українською як економічна теорія і психологія.

Книга повна простих і абсолютно очікуваних висновків, зате їх підтверження експериментально, хоч і здається інколи триньканням часу, наштовхує на необхідні думки.
Насправді не обійшлося і без добрячого переліку ідей, які можна застосувати в реальному житті або похвалитися перед кимось ерудицією. Деякі із них можна глянути на відео, толку переписувати, якщо слухати набагато цікавіше?

Резюме: якщо вам сподобалося останнє відео, вам необхідно прочитати цю книгу. Або на крайняк послухати, подвійна вигода: вона начитана расово англійською мовою.